внесок у розвиток громадянського суспільства

[dyvo]

Друзі, запрошую вас взяти участь у такій ініціативі. Тут в Боснії я побачила один рух, який вважаю дуже правильним і корисним - у пекарнях і кафешках люди залишають гроші (небагато, 5-10 грн) "для бідних", тобто, щоб за ці гроші власники магазину або кафе бесплатно дали кафи або хліба бідному відвідувачеві. Як виявилося сьогодні, мій чоловік те саме робить (бубочка моя :) ). Я читала, що те саме відбувалося у Києві останні три місяці в деяких кафе.
Це чудово. Ми не можемо довіряти всім цим благодійним фондам, як бачите, ними часто керують коханки диктаторів. Але ми можемо допомагати адресно, на місцях.
Серед нас багато людей з пристойним прибутком, 100 гривень для нас нічого не значать, а для когось вони можуть врятувати життя. Нас багато, якщо навіть 10% населення України почне регулярно допомагати іншим хоча б по 100 грн в місяць, це вже 460 мільйонів гривень щомісячної адресної допомоги тим, хто її потребує.
Особливо її потребують пенсіонери, бо ці люди все життя працювали в країні, якої більш нема, і не їх провина, що наприкінці життя вони опинилися в такому жахливому становищі. Особливо пенсіонери в регіонах.
Я для себе вирішила, що, приїхавши в травні в Україну, домовлюся зі знайомими на фастівському базарі (бо там найчастіше купують їжу пенсіонери), що буду щомісяця частину грошей, які надсилаю батькам, давати їм для того, щоб ці продавці купували бідним людям щось з предметів першої необхідності - туалетний папір, хліб, чай, шкарпетки тощо. Це - копійки для багатьох з нас, ми вже про такі статті витрат і не замислюємося, але це ще досі проблематичні покупки для декого.
Буду робити це заради пам"яті Андрія Саєнка, героя Небесної Сотні, який працював на фастівському базарі та був порядною і сміливою людиною.
Можете перепостити, можете просто приєднатися до такого мого рішення.

Comments

[iz-chicago.livejournal.com]

Вы умница. Именно благотворительность, адресная и конкретная, являтся одним из стержней цивилизованного общества.

[dyvo.livejournal.com]

спасибо

[shalena-konjaka.livejournal.com]

це дуже класна ініціатива, але дуже добре треба продумати саму систему, бо добрими намірами... просто, я на свої очі бачила в що перетворюється Карітас в районному центрі. на жаль, в кав'ярні, в яких підвішують каву чи тістечко пенсіонер ніколи не зайде. а багато хто просто соромиться попросити про допомогу.

[dyvo.livejournal.com]

это уже пусть каждый сам себе определит. как будет помогать. Я про Каритас и не говорю, я же наоборот пишу, что пора перестать полагаться на все эти фонды и организации и помогать АДРЕСНО, лично людям.
У меня есть знакомая очень хорошая женщина на рынке в Фастове, если я ей буду раз в месяц давать определенную сумму, я уверена, что она на эту сумму будет бесплатно давать продуктов старикам-пенсионерам. Не когда они просят, а просто так, как в мультике :)
Я об этом говорю. Уверена, что у каждого есть такие знакомые.
Ну а тем, кто живет в Украине, и того проще. Просто в магазине или на рынке понаблюдать, кто из стариков считает копейки и покупает по 3 конфетки или по половинке хлеба и купить им корзину продуктов. Пусть разово, но для этих людей это может быть самой последней радостной неожиданностью в жизни.

[shalena-konjaka.livejournal.com]

ми з мамою вже багато років допомагаємо (тепер вже тільки одній) самотній жінці, не родичці, а просто так, але це вже легко просто прийти і спитати, що треба. а одного разу я купила бабусі хліб, бо в неї не вистачало грошей, але вона довго не хотіла брати, стояла і плакала, і от як допомагати таким, як ця бабуся, я не можу придумати, просто стати і плакати поруч, як це було в мене - не вихід=)

[dyvo.livejournal.com]

знаєте, я думаю, що купити хліба - це вже допомога, не тільки матеріальна, а в першу чергу моральна - щоб ці люди відчули, що про них хоч хтось дбає і хоч для когось ще в світі вони існують.
Ви з мамою робите чудову справу!
Я просто знаю, що я просто не зможу зараз проходити повз фастівський базар і не згадати Андрія Саєнка і те, заради чого він загинув. І маю якось зробити його смерть немарною (((

[shalena-konjaka.livejournal.com]

нарвалася на похвалу називається=). просто мені дійсно найбільше шкода стареньких. я доволі цинічна людина, але коли я бачу як бабульки продають на базарі якісь старі речі з дому, в мене реально клубок в горлі - блін, це ж треба довести людину, щоб вона пропрацювавши все життя, не мала грошей на хліб.

[dyvo.livejournal.com]

те саме. В молодих ще все життя попереду, навіть якщо інвалід - можна знайти, як на хліб заробити. А от старі - вони все життя сумлінно працювали, а зараз нікому не потрібні. Мені теж їх найбільше шкода. І на відміну від молодих, багато з них дійсно соромиться попросити допомоги - так виховувалися.

[inigo-sagrado.livejournal.com]

Отличная идея. Пошукаю среди знакомых и друзей, может еще кто-то откликнется, хотя мои ребята из допомоги сейчас напрочь загружены, но вдруг...