![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvoДрузі, запрошую вас взяти участь у такій ініціативі. Тут в Боснії я побачила один рух, який вважаю дуже правильним і корисним - у пекарнях і кафешках люди залишають гроші (небагато, 5-10 грн) "для бідних", тобто, щоб за ці гроші власники магазину або кафе бесплатно дали кафи або хліба бідному відвідувачеві. Як виявилося сьогодні, мій чоловік те саме робить (бубочка моя :) ). Я читала, що те саме відбувалося у Києві останні три місяці в деяких кафе.
Це чудово. Ми не можемо довіряти всім цим благодійним фондам, як бачите, ними часто керують коханки диктаторів. Але ми можемо допомагати адресно, на місцях.
Серед нас багато людей з пристойним прибутком, 100 гривень для нас нічого не значать, а для когось вони можуть врятувати життя. Нас багато, якщо навіть 10% населення України почне регулярно допомагати іншим хоча б по 100 грн в місяць, це вже 460 мільйонів гривень щомісячної адресної допомоги тим, хто її потребує.
Особливо її потребують пенсіонери, бо ці люди все життя працювали в країні, якої більш нема, і не їх провина, що наприкінці життя вони опинилися в такому жахливому становищі. Особливо пенсіонери в регіонах.
Я для себе вирішила, що, приїхавши в травні в Україну, домовлюся зі знайомими на фастівському базарі (бо там найчастіше купують їжу пенсіонери), що буду щомісяця частину грошей, які надсилаю батькам, давати їм для того, щоб ці продавці купували бідним людям щось з предметів першої необхідності - туалетний папір, хліб, чай, шкарпетки тощо. Це - копійки для багатьох з нас, ми вже про такі статті витрат і не замислюємося, але це ще досі проблематичні покупки для декого.
Буду робити це заради пам"яті Андрія Саєнка, героя Небесної Сотні, який працював на фастівському базарі та був порядною і сміливою людиною.
Можете перепостити, можете просто приєднатися до такого мого рішення.
Це чудово. Ми не можемо довіряти всім цим благодійним фондам, як бачите, ними часто керують коханки диктаторів. Але ми можемо допомагати адресно, на місцях.
Серед нас багато людей з пристойним прибутком, 100 гривень для нас нічого не значать, а для когось вони можуть врятувати життя. Нас багато, якщо навіть 10% населення України почне регулярно допомагати іншим хоча б по 100 грн в місяць, це вже 460 мільйонів гривень щомісячної адресної допомоги тим, хто її потребує.
Особливо її потребують пенсіонери, бо ці люди все життя працювали в країні, якої більш нема, і не їх провина, що наприкінці життя вони опинилися в такому жахливому становищі. Особливо пенсіонери в регіонах.
Я для себе вирішила, що, приїхавши в травні в Україну, домовлюся зі знайомими на фастівському базарі (бо там найчастіше купують їжу пенсіонери), що буду щомісяця частину грошей, які надсилаю батькам, давати їм для того, щоб ці продавці купували бідним людям щось з предметів першої необхідності - туалетний папір, хліб, чай, шкарпетки тощо. Це - копійки для багатьох з нас, ми вже про такі статті витрат і не замислюємося, але це ще досі проблематичні покупки для декого.
Буду робити це заради пам"яті Андрія Саєнка, героя Небесної Сотні, який працював на фастівському базарі та був порядною і сміливою людиною.
Можете перепостити, можете просто приєднатися до такого мого рішення.