відчуйте себе літератором
Jan. 28th, 2007 09:10 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
dyvoТільки що мало не опинилася на місці нещасного Берліоза.
Йду така собі у супермаркет, унікальний випадок - без навушників!!! І тут бачу, що хлопець, що йшов назустріч раптово зупиняється і починає руками виробляти різні магічні паси, щоб я, мовляв, на нього увагу звернула. Ого, думаю, кльова я, що хлопці не можуть з місця рушити, мене побачивши. Ну і збираюся іти далі, горда, як королева...
Аж тут чую тихенький такий брязкіт, до болю знайомий, з лівого боку. Обертаюся - точно, він - червоний і з рогами. Нє, не Воланд, трамвай!
Ледве з-під нього вистрибнула, добре хоч підбори перевзула...
І ще, головне, так тихесенько бренчав, наче ще не вирішив - давити мене чи хай дура живе.
Висновки два: у навушниках я таки більш уважна, бо весь час пам"ятаю, шо можу чогось життєво важливого не почути. І висновок № 2 - треба іноді на хлопців таки дивитися :-))))))))
Йду така собі у супермаркет, унікальний випадок - без навушників!!! І тут бачу, що хлопець, що йшов назустріч раптово зупиняється і починає руками виробляти різні магічні паси, щоб я, мовляв, на нього увагу звернула. Ого, думаю, кльова я, що хлопці не можуть з місця рушити, мене побачивши. Ну і збираюся іти далі, горда, як королева...
Аж тут чую тихенький такий брязкіт, до болю знайомий, з лівого боку. Обертаюся - точно, він - червоний і з рогами. Нє, не Воланд, трамвай!
Ледве з-під нього вистрибнула, добре хоч підбори перевзула...
І ще, головне, так тихесенько бренчав, наче ще не вирішив - давити мене чи хай дура живе.
Висновки два: у навушниках я таки більш уважна, бо весь час пам"ятаю, шо можу чогось життєво важливого не почути. І висновок № 2 - треба іноді на хлопців таки дивитися :-))))))))