попытка №... 2

Була вчора зустріч одногрупників. Прийшли далеко не всі, при тому, що з нашою могилянською системою різних груп для різних предметів одногрупниками можна сміливо назвати весь курс, навіть інші факультети.
Але можна так сказати, прийшли мої найулюбленіші одногрупники :-)
Навіть не думала, що таке задоволення від зустрічі отримаю. Якимись ми стали простішими... Навіть майже не було незручних пауз типу "нда,а більше й нема що сказати..." :-)
Зробила для себе втішний висновок, що ще не зовсім забула українську мову і можу досить вдало нею спілкуватися на різні теми :-)
Також отримала новий стимул від dmytro  (який, до речі, теж  мій одногрупник) продовжувати писати ЖЖ саме українською. Непогана практика, між іншим.
І от я подумала, що все-таки я досі люблю свою Альма Матер. Для нас, випускників (принаймні для мене), вона як живий організм, що часом хворіє і виглядає не дуже (як от зараз закидають, що мовляв Академія сильно змінилася на гірше), але ж мати не обирають, правда? Хоча ні, ми її самі обрали, але коли вона нас вигодувала, вивіла у життя, і до речі, зараз годує (бо фіг би я тут працювала, якби не мій диплом з трьома переплетеними літерами)))), то важко ставитися до неї просто як до універу  - аудиторій, семінарів, іспитів...
Це щось більше...
Хоча так напевно кожен про свій універ скаже. Все-таки студентськи роки, романтика...
Розійшлися з купою необговорених тем та висновком, що "надо чаще встречаться".

попытка №... 2

Була вчора зустріч одногрупників. Прийшли далеко не всі, при тому, що з нашою могилянською системою різних груп для різних предметів одногрупниками можна сміливо назвати весь курс, навіть інші факультети.
Але можна так сказати, прийшли мої найулюбленіші одногрупники :-)
Навіть не думала, що таке задоволення від зустрічі отримаю. Якимись ми стали простішими... Навіть майже не було незручних пауз типу "нда,а більше й нема що сказати..." :-)
Зробила для себе втішний висновок, що ще не зовсім забула українську мову і можу досить вдало нею спілкуватися на різні теми :-)
Також отримала новий стимул від dmytro  (який, до речі, теж  мій одногрупник) продовжувати писати ЖЖ саме українською. Непогана практика, між іншим.
І от я подумала, що все-таки я досі люблю свою Альма Матер. Для нас, випускників (принаймні для мене), вона як живий організм, що часом хворіє і виглядає не дуже (як от зараз закидають, що мовляв Академія сильно змінилася на гірше), але ж мати не обирають, правда? Хоча ні, ми її самі обрали, але коли вона нас вигодувала, вивіла у життя, і до речі, зараз годує (бо фіг би я тут працювала, якби не мій диплом з трьома переплетеними літерами)))), то важко ставитися до неї просто як до універу  - аудиторій, семінарів, іспитів...
Це щось більше...
Хоча так напевно кожен про свій універ скаже. Все-таки студентськи роки, романтика...
Розійшлися з купою необговорених тем та висновком, що "надо чаще встречаться".